Гендерне насильство - СТОП!

           

         

 

Акція "16 днів проти гендерного насильства"

25 листопада, у Міжнародний день боротьби з насильством, яке спрямовано проти жінок, розпочинається всесвітня кампанія "16 днів проти гендерного насильства", ініційована колишнім Генеральним Секретарем ООН Пан Гі-муном. Кампанія триває до Дня прав людини (10 грудня).

Гендерне насильство – це насильство, яке чинить людина однієї статі над людиною іншої статі.

У 1993 році була прийнята Декларація ООН про викорінення насильства над жінками, офіційно позначивши проблему. Відповідно до статті 1-ї цього документу насильство над жінками включає «будь-який акт насильства, що здійснюється за ґендерною ознакою, який завдає або може завдати фізичної, сексуальної чи психологічної шкоди або заподіяти їй страждання, включаючи загрози таких дій, як примус або довільне позбавлення волі, або в суспільному чи приватному житті».

Найбільш частіше жертвами шкільного насильства стають діти, які мають:

• фізичні недоліки – носять окуляри, проблеми з слухом, порушенням рухового апарату та ін.;
• особливості поведінки – замкнуті діти або діти з імпульсивною поведінкою; 
• особливості зовнішності – руде волосся, великі вуха; криві ноги; особлива форма голови, вага тіла (повнота, худоба); 
• нерозвинуті соціальні навички; 
• страх перед школою; 
• відсутність досвіду життя в колективі (домашні діти). 

Однією з найбільш поширених форм гендерного насильства вважається так зване домашнє насильство або “насильство в сім’ї”, якщо говорити мовою українського законодавства.

У 2001 році був прийнятий Закон України “Про попередження насильства в сім’ї”, який спонукає до боротьби з побутовим насильством. Відповідно до цього закону, насильство в сiм’ї – це будь-якi умиснi дiї фiзичного, сексуального, психологiчного чи економiчного спрямування одного члена сiм’ї по вiдношенню до iншого члена сiм’ї, якщо цi дiї порушують конституцiйнi права i свободи члена сiм’ї як людини та громадянина й наносять йому моральну шкоду, шкоду його фiзичному чи психiчному здоров’ю.

В Законі України “Про попередження насильства в сім’ї” виділено  

чотири основних види гендерного насильства: 

• Сексуальне насильство,

             Сексуальне насильство - будь-яка примусова сексуальна дія або використання сексуальності іншої людини. Сексуальне насильство має серйозні наслідки для фізичного і психічного здоров'я. Воно не тільки викликає фізичні травми, а й збільшує ризик проблем з сексуальним і репродуктивним здоров'ям, що мають як негайні, так і віддалені наслідки. Його вплив на психічне здоров'я може бути не менш серйозним і тривалим, ніж фізичні наслідки. Сексуальне насильство може призводити до смерті в результаті самогубства, зараження ВІЛ - інфекцією або вбивства, причому воно може бути здійснено під час сексуального нападу або пізніше, в формі вбивства честі. Сексуальне насильство також може сильно впливати на соціальне благополуччя потерпілих, якщо вони піддаються з боку своїх родичів і близьких.

• Фізичне насильство, 

Фізичне насильство - це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень однією людиною іншій, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров'я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності.

•   Психологічне насильство, 

Психологічне насильство - це насильство, пов'язане з тиском однієї людини на психіку іншої через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров'ю. 

•  Економічне насильство.

     

Економічне насильство - це навмисні дії однієї людини щодо іншої, спрямовані на те, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право. Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров'ю або навіть призвести до смерті постраждалого. 

Поширеним стереотипом є переконаність постраждалих у тому, що вони мусять терпіти домашнє насильство задля дітей. За даними неурядових організацій, неповнолітні стають свідками кожного третього випадку насильства в сім'ї. Психологи стверджують, що діти, виховані в таких сім'ях, згодом самі виявляють більшу схильність ставати жертвами чи кривдниками, оскільки побачене та пережите згубно впливає на їхнє психічне здоров'я та нормальний розвиток. 

Крім того, люди часто не усвідомлюють, що насильство - це не тільки побиття, а й постійне приниження, образи, лайки. Нерідко скривджені вважають, що така їхня доля - зазнавати насильства, і вони мусять це терпіти. Таку позицію займати не варто, бо зазвичай кривдники не відразу вдаються до фізичних засобів впливу на жертву, однак, не зітнувшись із опором, натомість відчувши вседозволеність, переходять від словесної критики до фізичного насильства. 

Досить багато людей, над якими чинять насильство, не наважуються йому протистояти. Тим часом законодавство гарантує кожній особистості широкі права та свободи й захист від їх порушення. Закон "Про попередження насильства в сім'ї" передбачає і покарання осіб, які чинять насильство в сім'ї, і заходи щодо надання допомоги потерпілим. 

Щодо осіб, які вже вчинили насильство в родині або погрожують, його вчинити, співробітники органів внутрішніх справ можуть вжити таких заходів: 

•  винести кривдникові офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї. Якщо кривдник таки вчинив насильство після винесення йому офіційного попередження, йому можуть винести захисний припис; 

•  взяти на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства в сім'ї; 

•  винести кривднику захисний припис і контролювати виконання вимог захисного припису. В захисному приписі особі, якій його винесено, можуть заборонити чинити певну дію (дії) щодо жертви насильства в сім'ї, а саме: 

 - чинити конкретні акти насильства в сім'ї;

 - отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім'ї; 

 - розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо жертва за власним бажанням перебуває в місці, не відомому кривдникові; 

 - відвідувати жертву насильства в сім'ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім'ї; 

 - вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї. 

 Для допомоги потерпілим від домашнього насильства діють спеціальні кризові центри, а також центри медико-соціальної реабілітації. Працівники кризових центрів надають інформаційну, психологічну, педагогічну, медичну, юридичну допомогу особам, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї, а також тимчасовий притулок; повідомляють службі дільничних інспекторів міліції чи кримінальній міліції в справах неповнолітніх про виявлені факти реальної загрози застосування насильства в сім'ї або про факти вчинення такого насильства. 

 В центрах медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї постраждалим надають первинну медико-санітарну та психологічну допомогу, психіатричну допомогу певних видів, а за потреби працівники центрів ске­ровують жертв насильства в сім'ї на відповідне дальше лікування; організовують надання їм юридичних консультацій; повідомляють про вчинене насильство в сім'ї службі дільничних інспекторів міліції чи кримінальній мілі­ції у справах неповнолітніх. 

Поради для всіх, хто став жертвою або свідком домашнього насильства. 

 1. Передусім варто пам'ятати народну мудрість: "Хто сам себе береже, того й лихо оминає". Не треба заплющувати очі на реальні факти і вмовляти себе не звертати уваги на насильство. Якщо ви зіткнулися з першими (ще "легкими") проявами насильства, подумайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей - уявіть найгірший розвиток подій і подумайте про ваші дії в таких неприємних ситуаціях. 

  

2. Тримайте під рукою номери телефонів міліції та соціальних служб. Варто, щоб ці номери також знали ваші діти. Якщо виникне потреба, не вагаючись телефонуйте до районного відділу міліції або на номер "102" і вимагайте термінового втручання. По приїзді працівників міліції детально опишіть їм усе, що сталося, покажіть ваші тілесні ушкодження, а також домашні речі, які побив чи поламав кривдник. 

 3. Якщо вам завдано тілесних ушкоджень, обов'язково зверніться до медичних закладів. Ви не лише пройдете лікування, а й отримаєте медичні висновки, які є вагомим доказом у суді. 

 4. Найбільше виваженим виходом з деяких ситуацій є втеча. Але цей крок належить ретельно підготувати. Варто заздалегідь зібрати невеличку валізу з найбільше потрібними речами: одягом для себе та дітей, грошима, ліками, ключами від дому, офісу тощо, особистими документами (паспорт, свідоцтво про народження дитини), документами, які підтверджують ваші права власності на житло, машину і т. ін. Обов'язково запишіть і запам'ятайте адреси та номери телефонів установ, до яких ви плануєте звернутися по допомогу. Крім того, наперед обдумайте маршрут вашої втечі й визначте декілька (не одне!) місць, де ви могли б сховатися, якщо залишите дім. 

  

5. Якщо близькі люди готові вам допомогти в боротьбі з домашнім насильством, домовтеся з ними про спільні дії в гострій ситуації. Йдеться, зокрема, про дзвінок до міліції, тимчасовий притулок для вас та ваших дітей або схованку для потрібних вам речей (див. попередній пункт). 

 6. Пам'ятайте: насильство часто стає ще брутальнішим, коли кривдник довідується про бажання жертви припинити з ним стосунки. Якщо ви зважилися на таке, будьте готові захищати свої права та права ваших дітей. Заздалегідь обміркуйте можливі варіанти вирішення таких гострих питань, як поділ майна, стягнення аліментів, визначення місця проживання дітей. Звісно, краще відразу звернутися по допомогу до кваліфікованих юристів, соціальних служб чи громадських організацій, послуги яких є безкоштовними. 

 7. Подумайте проте, як обмежити ваше спілкування з кривдником після розлучення і вберегти від нього ваших дітей. Наприклад, попросіть ваших колег по роботі з'ясовувати, хто вам телефонує, повідомте працівникам дитячої установи, хто має право забирати ваших дітей додому, ходіть до інших крамниць тощо. 

 8. Уявіть ваше дальше життя без кривдника й знайдіть у ньому позитивні моменти для себе. Згадуйте про ці моменти тоді, коли відчуватимете неспокій та сумніви. В разі потреби, зверніться до соціальних служб та неурядових організацій, які надають психологічну підтримку постраждалим від насильства в сім'ї.

 Ви повинні знати, що завжди можете отримати безкоштовну юридичну підтримку в разі домашнього насильства в Центрі соціальних служб.

          

До того ж, у нас в країні діє безкоштовна «гаряча лінія» для жертв домашнього насильства від Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна».Можна дзвонити зі стаціонарного телефону: 0-800-500-335, а з мобільного для абонентів МТС, life і Київстар – 386.

Служба дільничних інспекторів за місцем проживання або за телефоном 102;

 Відділ молоді та спорту Краматорської міської ради – +380 (626) 48-99-93;

Центр соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді – +380 (6264) 3-24-23.