Стоп булінг

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом. Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо. Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття. "Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи. Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу. ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах. У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають. Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів. ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу. Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора. Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги. Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію. ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись. Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття. Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих. Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків. Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі. ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо. Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки. У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги. Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе. Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства. Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини. ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині. ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях. Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства". Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників. Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію. Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини. Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Психологічна служба Краматорського НВК (ЗОШ 32 - ДНЗ) запрошує скористатися «Електронною поштою довіри». Національна дитяча «Гаряча лінія» з питань запобігання насильства в сім’ї та захисту прав дітей ГО "Ла Страда-Україна" (пн.-пт. з 12.00 до 20.00, сб. з 12.00 до 16.00) 0800500225 (безкоштовно зі стаціонарних) 116111 (безкоштовно з мобільних)

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

      Найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації є уважне й лагідне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її внутрішнього світу, проблем, переживань. 

     👉Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтеся на сильні сторони дитини.

      👉Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете любити її за будь-яких обставин.

      👉Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

     👉Пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилася на вседозволеність та безлоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато - лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів 

     👉Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями - це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина має розуміти, за що її покарали. Важливо пам'ятати, що фізичне покарання - тяжка за своїми наслідками міра.

      Пам'ятайте:

      ❗Покарання - це моральний замах на здоров'я дитини - фізичне і психічне.

      ❗Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.

      ❗Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

       ❗Покараний - значить вибачений. Інцидент вичерпано - сторінку перегорнуто. Не заважайте починати життя спочатку!

       ❗Хоч би що трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага Вашої сили над її слабкістю, як приниження.

       ❗Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї - Ваше засмучення.

      ❗Не забувайте: ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.

      ❗Частіше розмовляйте з дитиною , пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, внтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

     

       Не залякуйте дитину, бо залякування стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження - неправдивості та нещирості.

       Гіперопіка з боку батьків може призвести до страху перед відвідуванням школи, тому що дитина боїться йти з дому, розлучатися з батьками.

       Коли батьки намагаються виконувати замість дітей домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру, у дитини виникає невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

       Дуже важливо піклуватися про створення для дитини ситуації з гарантованим успіхом. Можливо, це потребуватиме від батьків певної зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

      

Рекомендації батькам по адаптації дитини до умов дитячого садка

Адаптація - це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками.

Процес адаптації до дитячого садочка проходить індивідуально. Середній строк алаптації дітей молодшого дошкільного віку - 2-3 тижні, старшого дошкільного віку - 1 місяць. Виникнення у дитини стійкого "адаптаційного синдрому" свідчить про її неготовність до виходу із сім'ї.

Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно:

- давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;

- дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;

- у перші дні - короткочасне перебування у групі - 1-2 години;

- наблизити домашній режим до садкового;

- утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;

- навчати навичок самообслуговування ( одягання, умивання, складання іграшок).

Підтримка рідних у період адаптації до дитячого садка дуже важлива:

- придумати "ритуал прощання" і обіграти його вдома;

- зустрічати дитину з посмішкою;

- розповідати якомога більше позитивного про садок;

- не залишати дитину на цілий день у групі;

- давати із собою улюблені іграшки;

- гуляти на майданчику після відвідування дитячого садка;

- повідомляти вихователя про особливі звички дитини;

- підтримувати самостійність дитини вдома.

День психолога

День психолога у Краматорському НВК-32-дошкільне разом з психологом Раковською Оленою Василівною "Я - маленьке сонечко".

Разом з дітками старшої та середньої групи перетворилися на маленьких сонечок завдяки психогімнастичній вправі "Я - маленьке сонечко", говорили про емоції, спробували відтворити різні емоції, створили "Калейдоскоп настрою".

Стоп булінг!

Профілактика суїцідальної поведінки дітей

Безпека дітей в Інтернеті