Насильство та кривдники в нашому житті

В нашому суспільстві переважає думка, що проблеми жорстокого поводження із членами сім’ї, зокрема із дітьми, є внутрішньою проблемою цієї сім’ї і не потребує втручання соціуму. Проблема насильства над дитиною довгий час була закритою для обговорення та висвітлення не лише в Україні, через що їй не приділялося достатньо уваги. Не вівся облік жертв сімейного насилля, пошук методів корекційно-реабілітаційної роботи та шляхів вирішення даної проблеми. Ще недавно в нашому суспільстві вважалося неприйнятним говорити відверто про насилля в сім’ї. Проте ця форма насильства існує давно і зустрічається досить часто: вона розповсюджена серед людей різних національностей, різного фінансового та соціального статусу, в сім’ях віруючих тощо. Більше того, таке насильство ніяк не можна пояснити нинішньою економічною нестабільністю, оскільки воно наявне й у відсталих, і в економічно розвинутих країнах.

Діти – це маленькі люди, вони мають ті ж права, що і дорослі: право на рівний захист перед законом; право не піддаватися жорстокому ставленню; право на життя та фізичну недоторканність; право на найвищі стандарти фізичного та психічного здоров’я та інші. Тому саме право на захист від насильства над особою, особливо в сім’ї, є одним із найголовніших прав громадян та дітей зокрема.

Насилля розглядають у чотирьох площинах:

·        правовій,

·        моральній,

·        суспільно-політичній,

·        психологічній.

У правовій площині більшість випадків насильства карається законом. Та все-таки проблема полягає в тому, що жертви насильства не завжди звертаються по допомогу до правоохоронних органів.

Насильство у моральній площині окреслює кривдження осіб, слабших фізично, часто з фізичними або психічними вадами.

У суспільно-політичній площині насильство набуває значних розмірів, про що свідчать війни, збройні конфлікти, акти непокори, а також бійки у громадських місцях.

У психологічній площині – це явища, що відбуваються у психіці людини, а також у їхніх стосунках. Головний зміст цього виду насильства – страждання жертви, її безсиллі, внутрішньому розладі, приниженні.

Насильство більшою чи меншою мірою присутнє в нашому житті і ми відіграємо в ньому певну роль. Залежно від ситуації ми є свідками, жертвами або ж кривдниками. Трагічність ситуації в тому, що свідки чи жертви насильницької діяльності переносять модель кривдницької поведінки у власне життя та продовжують чинити насильство. Власне створюється коло насильства: жертви стають кривдниками.

Найчастіше насильство проявляється в сім’ї. Насильство в сім’ї за визначенням Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», який Верховна Рада України ухвалила 2001 року, – це «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю». Отже, жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: жінка, яку постійно лає і б’є її чоловік, дівчинка-підліток, що страждає від сексуальних переслідувань свого вітчима, хлопчик, якого лупцює мати-алкоголічка, старенька бабуся, що її ненавидять власні діти.

Закон розрізняє чотири види домашнього насильства:

·        Фізичне насильство в сім’ї – це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень одного члена сім’ї іншому, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров’я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності.

·        Психологічне насильство в сім’ї – це насильство, пов’язане з тиском одного члена сім’ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров’ю.

·        Економічне насильство в сім’ї – це навмисні дії одного члена сім’ї щодо іншого, спрямовані на те, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право. Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров’ю або навіть призвести до смерті постраждалого.

·        Сексуальне насильство в сім’ї – це примушування до небажаних статевих стосунків у родині, а також сексуальні дії щодо неповнолітнього члена сім’ї.

Найбільш гостро проблема насильства в сім’ї постає серед дітей. Це пов’язано здебільшого з вразливістю та необізнаністю дітей. Вразливість дітей до насильства пояснюється їх фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним становищем по відношенню до дорослих, незалежно від того, чи є це батьки, опікуни, вихователі, вчителі.

Пам’ятка для батьків

1. Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.
2. Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Пам’ятайте, навчання – це радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.
3. Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.
4. Пам’ятайте, що дитина – це ваше відображення (грубість породжує грубість, крик – крик, а взаєморозуміння і доброзичливість – добро і злагоду в сім’ї ). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»
5. Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права ( на навчання, відпочинок тощо ) і певні обов’язки (вчитися, дотримуватись правил для учнів).
6. Якщо ви помітили, що у дитини «важкий» період, тоді підтримайте її.
7. Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці, допоможіть, якщо потрібно, лагідним добрим словом.
8. Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.
9. Ви дали дитині життя, тож допоможіть зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій.

Варто зазначити, що частіше за все діти зазнають фізичного насильства.
Але не кожна дитина знає, що їй після чергової домашньої прочуханки можна звернутися в поліцію або службу у справах дітей і знайти захист.

Особливості виховання тривожної дитини

Тривожність важливо відрізняти від тривоги, яка проявляється епізодично у відповідь на будь-які складні ситуації. Наприклад, якщо дитина хвилюється перед першим читанням віршів зі сцени або перед здачею іспиту, то це нормальні прояви тривоги. Якщо ж дитина практично постійно перебуває в напруженні, немов очікуючи неприємностей, то можна говорити про її тривожність.

Симптоми тривожності

• Дитина чимось стурбована, навіть перебуваючи у звичній безпечній ситуації.
• Легко засмучується при найменших невдачах.
• При хвилюванні часто не може втриматися від сліз.
• У дитини помічається м'язова напруга обличчя, спини або/та шиї.
• Насилу концентрується на чому-небудь, постійно відволікається від свого заняття.
• Погано засинає або неспокійно спить. Невпевнена у своїх силах, боїться братися за нову справу.

Причини тривожності

В більшості випадків поява тривожності у дитини викликана порушенням дитячо-батьківських відносин. Від особливостей характеру дитини також залежить наскільки вона схильна до тривожності.

Тривожність, зазвичай, розвивається у дитини через внутрішній конфлікт, який може виникати в наступних випадках:

• Суперечливі вимоги до дитини, які встановлюються мамою і татом, або батьками та вчителями.
• Завищені вимоги до дитини з боку батьків - вчитися тільки на «п'ятірки», зайняти призове місце на змаганнях і т.д.
• Авторитарний стиль виховання, коли думка дитини не враховується, а спілкування з ним відбувається у вигляді наказів.
• Конфліктна атмосфера в сім'ї, де виховується дитина, часті сварки між батьками.

Шляхи подолання тривожності

• Прагніть підвищення самооцінки дитини, частіше хваліть її навіть за незначні успіхи і бажано так, щоб це чули оточуючі.
• Відмовтеся від зауважень і критики. Якщо дитина поводиться неправильно, не лайте її, а доброзичливим тоном попросіть розповісти про причини своєї поведінки і поясніть, чому для вас вона неприємна.
• Не встановлюйте дитині занадто високі вимоги. Якщо ви бачите, що вона не справляється з програмою музичної школи і зі сльозами збирається на чергове заняття, краще віддайте її в інший гурток.
• Демонструйте малюкові свою любов. Обіймайте його, влаштовуйте веселі ігри, залучайте до спільних справ.
• Розмовляйте з дитиною про те, що її турбує. Розповідайте їй, як ви самі справлялися з подібними страхами.

Взаємодія школи та родини у вихованні гармонійно розвиненої особистості

Школа і сім’я - два суспільних інститути, на які покладено обов’язок виховувати особистість.

Сім'я та школа мають спільну мету — виховати всебічно розвинену гармонійну особистість, здатну реалізувати себе в професійному, громадянському і сімейному аспектах.

Вплив сім’ї на дитину унікальний, а багато в чому й незамінний. У сім’ї особистість формується в природних умовах, вихователі тут – найближчі і найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє.

 Саме в сім'ї дитина засвоює основні норми  моралі, опановує навички спільної праці, формує власні життєві плани, естетичні смаки, громадянську позицію. Саме в сім'ї дитина вчиться любити або ненавидіти, співпереживати або бути черствим, захищати або ображати. Якщо дитину люблять, вона буде дарувати любов іншим, якщо негативно ставляться, б’ють, вона буде бити інших. Батьки – найперші та найголовніші вихователі.

На жаль, наше сьогодення на сутність взаємодії сім'ї та школи здійснило негативний вплив. Протиріччя, що існують у виховних підходах, позначаються на ефективності виховного процесу.

Так, школа — не рідний дім, а сім'я ніколи не замінить школи. Звідси випливає, що логіка шкільного та логіка сімейного виховання не тотожні. Але в ідеалі ці дві суспільні інституції за принципом доповнюваності мають збагачувати дитину досягненнями, які виробила культура, тим самим сприяючи її гармонійному та всебічному розвиткові.

            Слід відзначити, що останнім часом з тих чи інших  причин школа і сім'я перебувають у стадії перманентної конфронтації. Шкільні педагоги дають негативні характеристики сім'ї, звинувачуючи батьків у самоусуненні від виховання власних дітей, у брутальному, навіть жорстокому ставленні до них. Батьки, у свою чергу, зневажливо ставляться до вчителів, указуючи на їхній низький професійний рівень, невисокі моральні якості. У багатьох сім'ях не вважають за необхідне звертатися до педагогів з приводу проблем, які виникають  у вихованні  дітей. До педагогів батьки звертаються зазвичай тоді, коли вже  запізно. Дуже часто негатив до школи передається дітям через обговорення батьками шкільних ситуацій, зневажливого ставлення до вчителів.

Сім'я і школа — потенційні природні партнери у вихованні дітей — часто виявляються реальними супротивниками, а поміж ними в епіцентрі ворожих взаємин і агресивних висловів постає дитина, яка вимушена пристосовуватися, лицемірити, що  призводить до проявів аморальної поведінки, небажання вчитися. Не сприймається і не засвоюється інформація від того вчителя, якого дитина не поважає.

 Попри все за певних  умов гострота проблеми взаємодії школи і сім'ї в сучасних умовах може бути знята. Для цього необхідно, аби суб'єкти  взаємодії вибудовували основи культури спілкування, такі необхідні для розв'язання проблем дитини.

Тобто поважати всіх учасників виховного процесу, у вирішенні проблем не потрібно залучати дітей, все потрібно вирішувати на рівні дорослих. Якщо виникає проблема у спілкуванні з вчителем, не обговорюйте її при дітях, вирішіть все на дорослому рівні. Прислухайтеся один до одного! Тому що дитина поводить себе не однаково вдома і в школі, вона виконує різні соціальні ролі: сина, доньки або учня.

Саме єдність вимог школи і батьків виступає як профілактика негативних проявів.

На розвиток дитини помітно впливає зацікавленість батьків шкільним життям.

Якщо ви запитаєте у дитини «Ну як справи в школі?», То швидше за все отримаєте відповідь: «Нормально». А якщо ви дійсно хочете дізнатися, як пройшов його день, то допоможіть своїй дитині: задайте таке питання, на які можна буде відповісти докладно.

• Що найкраще з того, що сталося з тобою сьогодні в школі? Що найгірше з того, що сталося з тобою сьогодні в школі?

• Розкажи мені що-небудь смішне, над чим ти сьогодні посміявся?

• Якби ти міг вибрати, з ким би ти хотів сидіти в класі? А з ким би точно не хотів сидіти? Чому?

• Розкажи мені про найгарніше місце в школі.

• Яке саме дивне слово, яке ти почув сьогодні? Або може бути тобі сказали сьогодні щось дивне?

• Якби ми запросили сьогодні твого вчителя до нас в гості, що б він мені розповів про тебе, як думаєш?

• Кому ти сьогодні допоміг?

• Може, хтось тобі сьогодні допоміг?

• Розкажи мені, що нового ти дізнався сьогодні?

•  Чи був момент, коли ти відчував себе найщасливішою сьогодні?

• Чи було тобі сьогодні дуже нудно?

• Якби інопланетяни прилетіли в ваш клас і забрали когось із учнів, кого б ти хотів, щоб вони забрали?

• З ким би ти хотів пограти на перерві з тих, з ким ти ще ніколи не грав?

•  Розкажи мені про щось хороше, що сталося з тобою сьогодні.

• Яке слово вчитель найчастіше сьогодні повторював?

• Про що б ти ще більше хотів дізнатися в школі?

• Чого б тобі хотілося менше робити в школі?

• З ким би ти в своєму класі міг вести себе краще?

• Де ти найчастіше граєш на перервах?

• Хто найсмішніший учень в вашому класі?

• Чому він такий смішний?

• Тобі сподобався сьогоднішній обід? Що найбільше сподобалося?

• Якби завтра ти став учителем, що б ти зробив?

• Як ти думаєш, може, комусь з вашого класу краще піти зі школи?

• Якби ти міг помінятися з кимось в класі місцями, хто б це був? Чому?

• Розкажи мені про трьох різних випадках, коли ти використовував олівець сьогодні в школі.