Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

      Найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації є уважне й лагідне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її внутрішнього світу, проблем, переживань. 

     👉Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтеся на сильні сторони дитини.

      👉Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете любити її за будь-яких обставин.

      👉Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

     👉Пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилася на вседозволеність та безлоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато - лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів 

     👉Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями - це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина має розуміти, за що її покарали. Важливо пам'ятати, що фізичне покарання - тяжка за своїми наслідками міра.

      Пам'ятайте:

      ❗Покарання - це моральний замах на здоров'я дитини - фізичне і психічне.

      ❗Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.

      ❗Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

       ❗Покараний - значить вибачений. Інцидент вичерпано - сторінку перегорнуто. Не заважайте починати життя спочатку!

       ❗Хоч би що трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага Вашої сили над її слабкістю, як приниження.

       ❗Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї - Ваше засмучення.

      ❗Не забувайте: ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.

      ❗Частіше розмовляйте з дитиною , пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, внтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

     

       Не залякуйте дитину, бо залякування стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження - неправдивості та нещирості.

       Гіперопіка з боку батьків може призвести до страху перед відвідуванням школи, тому що дитина боїться йти з дому, розлучатися з батьками.

       Коли батьки намагаються виконувати замість дітей домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру, у дитини виникає невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

       Дуже важливо піклуватися про створення для дитини ситуації з гарантованим успіхом. Можливо, це потребуватиме від батьків певної зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

      

Рекомендації батькам по адаптації дитини до умов дитячого садка

Адаптація - це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками.

Процес адаптації до дитячого садочка проходить індивідуально. Середній строк алаптації дітей молодшого дошкільного віку - 2-3 тижні, старшого дошкільного віку - 1 місяць. Виникнення у дитини стійкого "адаптаційного синдрому" свідчить про її неготовність до виходу із сім'ї.

Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно:

- давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;

- дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;

- у перші дні - короткочасне перебування у групі - 1-2 години;

- наблизити домашній режим до садкового;

- утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;

- навчати навичок самообслуговування ( одягання, умивання, складання іграшок).

Підтримка рідних у період адаптації до дитячого садка дуже важлива:

- придумати "ритуал прощання" і обіграти його вдома;

- зустрічати дитину з посмішкою;

- розповідати якомога більше позитивного про садок;

- не залишати дитину на цілий день у групі;

- давати із собою улюблені іграшки;

- гуляти на майданчику після відвідування дитячого садка;

- повідомляти вихователя про особливі звички дитини;

- підтримувати самостійність дитини вдома.

День психолога

День психолога у Краматорському НВК-32-дошкільне разом з психологом Раковською Оленою Василівною "Я - маленьке сонечко".

Разом з дітками старшої та середньої групи перетворилися на маленьких сонечок завдяки психогімнастичній вправі "Я - маленьке сонечко", говорили про емоції, спробували відтворити різні емоції, створили "Калейдоскоп настрою".

Стоп булінг!

Профілактика суїцідальної поведінки дітей

Безпека дітей в Інтернеті

15 травня – Міжнародний день сім’ї

Його метою є звернути увагу суспільства на важливість сім'ї та проблеми, які часто виникають в сім'ях. Свято відзначають щорічно з 1994 року.

Святкування Дня сім'ї було затверджено резолюцією про Міжнародний рік сім'ї Генеральної асамблеї ООН від 20 вересня 1993 року. ООН розглядає сім'ю як основу суспільства, тому, якщо не поважати права однієї сім'ї, під загрозою опиниться все суспільство.

Роль сім’ї у розвитку дитини

Сім'я забезпечує основні потреби дітей і допомагає їм вижити в цьому світі. Це місце, де діти дізнаються про навколишній світ і вчаться розуміти свої почуття, вимовляють перші слова й роблять перші кроки. Крім навчання застосовувати свої природні здібності, діти пізнають і вбирають цінності своїх батьків.

Важливим у сімейному вихованні є те, наскільки родина живе інтересами всього народу, інтересами держави. Діти прислухаються до розмов батьків, є свідками їхніх вчинків, радіють їхнім успіхам чи співчувають невдачам. Виховний вплив сім'ї зростає, якщо батьки цікавляться не лише навчанням, а й позанавчальною діяльністю своїх дітей. За таких умов інтереси сім'ї збігаються з інтересами суспільства, формується свідомий громадянин країни.

Дієвим чинником сімейного виховання є спільна трудова діяльність батьків і дітей. Дітей слід залучати до сімейної праці, вони повинні мати конкретні трудові обов'язки, адекватні їх віковим можливостям. Така співпраця дітей з батьками має сильніший виховний вплив, ніж словесні повчання.

Успіх сімейного виховання значною мірою залежить від організації домашнього побуту, традицій сімейного життя: порядку в сімейному господарстві, залучення дітей до розподілу бюджету сім'ї, загального режиму дня, визначення для кожного робочого місця, зокрема для навчальних занять, дотримання певних сімейних правил (кожна річ має своє місце, прийшов з прогулянки — вимий руки та ін.).

Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфері духовно-морального виховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті.

Не меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.

Справжнім авторитетом користуються батьки, які сумлінно ставляться до праці, до сімейних обов'язків, активні в громадському житті. Такі батьки уважні до дітей, люблять їх, цікавляться їхніми шкільними та позанавчальними справами, поважають їх людську гідність, водночас виявляючи до них належну вимогливість.

Важко переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Саме дідусі й бабусі допомагають вирішити й таку моральну проблему, як виховання у дітей чуйного, уважного ставлення до людей похилого віку. Людяність виховується тільки на прикладі батьків. Якщо діти бачать зневажливе ставлення батьків до дідуся чи бабусі, то годі сподіватися від них іншої поведінки в майбутньому.

10 ознак щасливої родини

               Батьки завжди прагнуть дати дитині все найкраще і створити комфортні умови для її розвитку. У хід йдуть різні тренінги, гуртки, майстер-класи. При цьому багато батьків забувають, що запорукою щастя малюка є щаслива сім'я, в якій панує гармонія і любов. Існують ознаки, по яких можна відрізнити дійсно щасливі сім'ї.

В щасливій родині панують теплі стосунки

По-справжньому щасливою можна назвати сім'ю, в якій всі члени підтримують один одного, хвилюються, спільно проживають радісні й сумні події. Важливо, щоб не тільки батьки турбувалися про дітей, а й діти теж розуміли почуття мами і тата.

У щасливих сім'ях завжди знайдуться спільні інтереси і теми для обговорення. Їм не треба довго придумувати заняття для дозвілля, тому що батькам і дітям завжди цікаво і весело разом.

В щасливій родині немає місця брехні

У щасливому шлюбі подружжя чесні між собою. Брехня псує відносини в родині, тому завжди краще говорити правду, якою б вона не була. Приховувати дрібниці не варто, а великими проблемами завжди краще поділитися, а не тримати їх в таємниці і намагатися вирішити самостійно.

Дитину потрібно з дитинства привчити до того, що батькам треба довіряти. Тоді малюк буде ділитися з вами своїми страхами та переживаннями. При цьому батькам важливо контролювати свої емоції, не нехтувати дитячими почуттями, а спокійно обговорювати з малюком все, що його турбує. Якщо дитина буде знати, що на нього не почнуть кричати через розбиту склянку, забруднений одяг або погану оцінку, то сам розповість вам про те, в чому завинив.

 

В щасливій родині кожен може проявляти свої емоції

Часто на форумах для батьків пишуть, що не потрібно лаяти дитини, демонструвати йому своє невдоволення або гнів. Але як тоді малюк повинен зрозуміти, що добре, а що ні?

Насправді здорове прояв емоцій - це нормально. Діти набагато краще дорослих вміють розпізнавати справжні емоції, але вони за своєю природою ще не розуміють, навіщо батьки приховують їх. Тому навчиться демонструвати свої емоції: смійтеся, коли вам весело, або будьте похмурими, коли сердиті. Це буде сприяти кращому розумінню між вами і вашою дитиною.

 

Щаслива родина будує плани на майбутнє

Суперечок не уникнути, якщо у подружжя абсолютно різні погляди на те, як їм будувати своє подальше життя. Щасливі сім'ї мають спільні цінності і разом будують плани. Вони бачать життя приблизно в одному ключі і прагнуть досягти загальних цілей.

При цьому не слід вибудовувати власні плани на майбутнє дитини. Він сам повинен вирішувати, яку професію обрати або який гурток відвідувати. Батьки можуть лише порадити, але не наполягати.

 

В щасливій родині розподіляють обов'язки

Побут часто стає причиною сварок, але не в щасливих сім'ях, які вміють розподіляти обов'язки. У таких сім'ях немає поділу на жіночу і чоловічу роботу. В щасливій родині всі домашні справи виконуються спільно, а не покладаються лише на дружину або чоловіка. Немає нічого поганого в тому, що один член сім'ї готує обід, а інший миє посуд. Чоловік і дружина завжди готові підтримати один одного і допомогти.

Дитину теж потрібно привчати до того, що він повинен допомагати батькам. Але домашні обов'язки повинні відповідати віку малюка. Спочатку треба привчити його збирати іграшки, потім - прибирати за собою тарілку і витирати стіл після обіду. Коли дитина подорослішає, він зможе мити посуд або самостійно прибирати у своїй кімнаті.

 

В щасливій родині у кожного є час на себе

Якою б дружною була сім'я, часом кожному хочеться приділити час тільки собі: відпочити, подивитися фільм або почитати книгу, зустрітися з друзями. Це абсолютно природне бажання, яке повинні поважати інші члени сім'ї.

У щасливих сім'ях дружина і чоловік розуміють, що вони не потребують того, щоб кожну вільну хвилину проводити разом. Це не шкодить їхнім стосункам, а навпаки робить їх більш міцними і здоровими.

 

В щасливій родині проблеми вирішуються спільно

В будь-якій сім'ї трапляються сварки або різні проблеми, але по-справжньому щасливі сім'ї долають їх разом. Вони не накопичують образи і претензії і швидко йдуть на примирення.

У щасливих сім'ях немає правильної і неправильної думки. Рішення приймаються спільно, а якщо погляди подружжя не збігаються, то вони обговорюють ситуацію і знаходять компроміс.

Дитина також повинна мати право голосу. Це не означає, що малюк сам буде вирішувати, надягати йому шапку чи ні. Але він повинен мати можливість вибрати, яку шапку йому носити. Тоді дитина буде відчувати власну важливість і відповідальність за зроблений вибір.

 

У щасливих сім'ях є сімейні традиції

Прекрасно, коли сім'ї мають власні традиції. Це може бути що завгодно: спільне прикраса новорічної ялинки, недільні прогулянки до парку або катання на велосипедах. Здавалося б, це дрібниця, але насправді традиції об'єднують всіх членів сім'ї і зміцнюють стосунки між ними.

Загальні традиції можуть стати приводом зібратися разом навіть тоді, коли діти вже подорослішають і будуть будувати власну сім'ю.

 

В щасливій родині кожен має право на помилку

Кожна людина може помилитися, і в щасливих сім'ях це розуміють. Якщо комусь із членів сім'ї щось не вдалося, інші ніколи не будуть засуджувати його, а навпаки підтримають і допоможуть.

Діти часто роблять помилки. Завдяки їм вони краще пізнають цей світ. Не слід лаяти малюка за це. Краще поговоріть з ним і поясніть, як чинити правильно. Тоді дитина буде відчувати вашу підтримку і не боятиметься помилятися.

 

Щаслива сім'я вміє радіти дрібницям

Щасливі сім'ї не чекають вагомих приводів для радості, а радіють теплій погоді, смачному сніданку, можливості провести день разом. Чекаючи причини для радості, можна упустити дійсно щасливі моменти. Такі дрібниці наповнюють життя позитивними емоціями, потрібно тільки вміти їх помічати. Сміх і радість в житті дитини сприяють емоційному здоров'ю, наповнюють його енергією і бажанням щось робити.

 

Від атмосфери, яка панує в сім'ї, залежить розвиток дитини як особистості. У щасливих сім'ях виростають впевнені в собі і щасливі діти. Вони вміють розрізняти добро і зло і володіють високими моральними якостями, які важливі для розвитку суспільства.